Як давно ви знаходили пригоди «на свою голову»? Знайомтеся: Володик і Вовчик — не розлий вода. Вибухова суміш їхніх характерів ніби притягує до них щодня нову пригоду, тому на інтернет і ґаджети часу не залишається. Волотик розважливий, робить висновки з тих неприємностей, у які вони з другом потрапляють, а Вовчик — сорвиголова. Він джерело ідей і двигун тих хлопчиківських справ, про яких ніхто не визнається батькам, охороняючи їхній спокій: то лампу сусіду розіб'ють (з гарною метою, звісно), то балончик від лаку для волосся підійдуть, то через багаття стрибають, то в бочку з фарбою сірник Цукор, то рибу ловити без дозволуїдять, то собаку в бабусі понесуть (з найкращих міркувань), то кидаються одна в одну ком'ями землі, гуляють на будівництві, плавають у вже «нікейному» басейні за парканом... Їхні прості пригоди разом веселі та фантастичні, такі повні спільних вигадок — це тільки їх, одна на двох, особиста фантазія. Однак це чуйні, добрі та дуже славні хлопчики, з якими проникаєш величезною симпатією за їхню правильну дружбу та прекрасні мрії, їхнє ставлення до тварин. Так, хлопчаки заснували розведення канарок і навчилися їх здійснювати через сусідній зоомагазин — знай собі, доглядай за птахами правильно, а ті ж плодиються. Ось тільки магазин потім закрився: у нього снаряд потрапив... Бабах! Війна раптом прийшла в їх до цього моменту безтурботне життя: «Вовчик, а якщо зараз прилітають бомби, а ми тут на клумбі валяємося?» Хлопці й далі живуть, вигадувати, звикають до нових умов із блокпостами, бомбокутчиками, атаками та військовими. Та що там війна! У друзів уже є план: після того, як війна закінчиться, втекти на тропічний безлюдний острів. Але війна набирає обертів, і друзі свій перший «необійманий острів» облаштовують у підвалі, серед суцільної темряви галактичного простору, до якого треба летіти на міжзоряних кораблях не одні добу. І ось одного разу посеред двору розірвався бомба, й овчик зник... Володик знає: Вовччик усе ж осідлал бомбу і вже летить досліджувати інші світи, він не міг просто так зникнути. А Володик, як справжній друг, збереже цю таємницю. Оовчик друга не кине, він знайде їхній острів, і вони ще зустрінуться. Віра допомагає Владику пристосуватися до нового життя і зберегти життєрадісність. Друга частина книги присвячена іншій парі друзів. Родини Сани й Боді вибрали якнайдалі від війни — у різні частини країни. І Санька подумки весь час поряд із Бодей. Він знає, як би зробив його друг у тій чи іншій ситуації. Бодя, навіть уявний, йому допомагає. Життя триває. Є нові спогади. Але у своїх оптимістичних мріях Санька з Бодей обов'язково знаходять можливість хоча б тимчасової зустрічі в майбутньому, тому що вони ж друзі! Війна — руйнівник, але вона спонукає хлопців подорослішати, стати сильнішими, цінувати кожну мить життя, прощати, бути чуйними та уважними. А всі труднощі долаються вірою в найкраще та щирих дитячим сміхом. Ці антивоєнні історії веселі, як дитинство, і гіркі, як війна, одночасно.